Звернення з нагоди вшанування пам'яті Голодомору

Звернення
з нагоди вшанування пам'яті Голодомору

    Дорогі брати і сестри, Українці, співвітчизники, ми продовжуємо те, що маємо продовжувати. Робимо те, що маємо робити. Сьогодні по всій Україні вшановується пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору-геноциду. Це роблять звичайні люди, не дивлячись на формальності, владу, політиків. Йдеться про людське. Йдеться про українське. Йдеться про ідентичність, національну, духовну, цивілізаційну приналежність. Йдеться про особисту і національну гідність не бути байдужим, не забувати, не чекати, коли хтось зробить за тебе, а діяти і бути собою.

Так, це - питання національної, духовної і цивілізаційної приналежності. Хто ти, мій рідний брате? Українець чи духовний байстрюк? Людина духу чи варвар, байдужий до рідного народу, своєї землі і спільної долі? Я відчуваю особливе хвилювання. Традиція, яку ми разом зробили загальнонаціональною, живе і житиме. Ця традиція - світла і свята. Навіть найбільші супротивники наших ідей, противники самої України і українства усвідомлюють велику правду і колосальну силу справи, здійсненої нами. Повернення правди про Голодомор - це велике змужніння нашого народу, чиї наслідки ще незримі, однак вони очікувані і сущі.

Ми сказали правду про Голодомор, щоб народ подивився собі ввічі. Щоб заглянув у велику безодню минулого, яке поглинало його дітей, державу, свободу і добробут. І усвідомив первопричину. Наш захист - це ми. Це - особиста готовність кожного бути нацією, не боятися свого імені, не зраджувати свого брата, не шукати ані чужих ідолів, ані столиць, не цілувати чужих клейнодів, а служити своєму стягові - він твоя воля, твоє життя і твоє майбутнє. Пам'ять про Голодомор - це великі духовні ліки, які рятують Україну від духовної летаргії і кончини у темних водах "чужих міров". І, найважливіше, це - світло молитви за конкретні людські долі.

Це - найсвітліший акт, який підтверджує, що ви - людина, що ваш дух - небайдужий, а ваше серце здатне любити, страждати і вірити. Саме це я хочу сказати тим, хто досі запитує "навіщо?" Задля вас, дорогі брати і сестри. Задля нас усіх. Ми сказали правду. І всі знають цю правду. І навіть тоді, коли хтось сором'язливо уникає слова "геноцид", він знає, що це був геноцид. Це знає світ. Це знають в Австралії і Аргентині, Грузії і Естонії, Еквадорі і Іспанії, Канаді і Колумбії, Латвії і Литві, Мексиці і Парагваї, Перу і Польщі, в Росії і Словаччині, в Угорщині, Чехії і Чилі. Світ знає. Світ визнає. Світ на стороні правди - на нашій стороні.

Українська влада не повинна боятися пам'яті. Не треба боятися свого народу. Власного минулого. Свого майбутнього. Бо те, що ми робимо сьогодні, - це праця задля майбутнього. Це - головне пояснення для тих, хто запитує - "а що робити далі?". Нація виростає з великої духовної солідарності. Це - головна передумова для будь-яких державних, політичних чи економічних звершень. Я усвідомлюю нашу солідарність як єдність, в якій немає пафосу і фальші. Не опускати рук. Йти далі.

Малими справами готувати прихід нової доби - ось шлях, яким хочу йти і яким ідуть мільйони наших співвітчизників. Запалена свічка у вікні в День Голодомору - це знак, що в нашій країні є любов і тепло. У цій традиції є велике благородство людей, які мають любляче і небайдуже українське серце. Це - знак, що є український народ і що в ньому живе могутня сила, яка неминуче утвердить національну правду і справедливість. Я думаю про майбутнє і вірю в наше добре майбутнє.
 Ми робимо те, що маємо робити. Повертаємо національний дух, супроти якого дрібними і немічними є будь-які супротивники. Згадуємо мільйони людей, які у великому космічному всесвіті є оборонцями нашої правди. Ми згадуємо обірване життя задля життя. Схиляємо голови. І в тиші, у власній душі чуємо голос народу, який був, є і буде завжди.

Слава Україні.

Віктор Ющенко